Болгари

Період від VII-VIII сторіччя носить фундаментальний характер для розвитку Середньовічної Болгарії. Болгарське ханство з'являється після успішної болгарсько-візантійської війни 680-681 р. , і першим правителем цього ханства був хан Аспарух (680-701). Воно було найбільш стійким “варварським“, політичним утворенням у південно-східний Європі, що з'явилося внаслідок Великого переселення народів. Болгарське ханство було побудоване з болгарських та слов'янських племен на основі конфедерації. В кінці VII сторіччя в Македонії з'явилась ще одна Болгарія – Болгарія Куберових болгар. Поступово Болгарське ханство перетворилось на основну „Велику силу“ на Балканському півострові. За часів правління хана Тервела (701 – 718) ця держава значно по-міцнішала та успішно поєднала свою політику з політикою Візантійської Імперії. У (701-718) Тервел відштовхнув арабів від стін Царі-граду та спас усю Європу від мусульманського навалу. Протягом наступних десятиріч болгарський трон займали декілька дуже талановитих правителів з винятковими політичними уміннями. Це була династія хана Крума (803- 814), яка правила до падіння Болгарії у візантійське рабство. (Омуртаг, Маломир, Персиян, Борис, Симеон I, Петир I). За часів правління цих ханів Болгарія перетворилась у типову для Середньовіччя монархію. Єдина її різниця з великими європейськими державами була пов'язана тільки з релігією. Цей недолік був усунений з прийняттям болгарами Християнства за часів правління Бориса I (852-889) у 865-му році.

Титули

1. Хан
2. Канартикін
3. Хан
4. Кавхан
5. Табар
6. Тархан
7. Бойл
8. Багатур

Спеціальна одиниця: Жрець Тангри

Нація має наступні бонуси:

• +10% до видобутку золота;
• -10% до вартості лучників;
• Шанс вилікувати воїнів , у випадку , якщо на поле бою перебуває 150 воїнів (200 для націй, що не мають даного бонусу).

Франки

Франки – загальна назва групи західно-германських племен, у яких були свої первісні поселення на правому берези нижнього та середнього Рейну та по узбережжі Північного моря. Вони засновують міцну та стійку державу на територіях сучасної Франції та Німеччини й стали ядром для історії цих держав. Перші довідки про франків з'явились ще у III сторіччі н.е. Тоді утворився союз між західно-германськими племенами, що проживали на території рейнської границі Римської Імперії. Франки поділялися на салічних („морські“) та ріпуарських („берегових“). Наприкінці IV до початку V ст. велика частина франків прибула на лівий берег нижнього Рейну : заселила територію на південь від Ла-Маншу до річки Сомми, у кінці V ст. На чолі із вождем Холдвіґом вдерлися на територію Галії, розбивши римського замісника під Суасоном у 486 році, підкорили місцевих романізованих галлів, а пізніше розбили війка алеманів неподалік Кельну. У Холдвіґ 496р. та його родина прийняли Християнство, що стало офіційною релігією серед франків. Його спадкоємці старались копіювати римські інституції, щоб легітимувати свою владу, а папа римський навіть проголосив Карла Великого Імператором. Франська держава потерпіла декілька послідовних поділів, тому що франки мали свою думку про державу – вони розглядали її як свою власність і згідно зі звичаєм розділяли територію між своїми синами. В основному дві династії управляли Франським королівством – спочатку Маровіні, а писля цього Каролінгію. Засноване Хлодвіґом королівство стало ядром майбутньої Франції, а самі франки асимілювались з галлами та започаткували французьку націю.

Титули

1. Король
2. Майордом
3. Граф
4. Барон
5. Віце-граф
6. Сацебарон
7. Співтрапезник
8. Дружинник

Спеціальна одиниця: Дружинник із сокирою

Нація має наступні бонуси:

• +10% до видобутку деревини;
• -10% вартості кавалерії (включаючи кінних лучників);
• Бонус до торгівлі : торговці можуть переноси на 10% більше ресурсів(1 100 для арабів, 1 000 націй, що не мають даного бонусу). Ринковий коефіцієнт 0,03 (для інших націй 0,02), що означає : на найвищому рівні розвитку ринку вони можуть міняти 100 одиниць одного типу ресурсів на 75 одиниць іншого типу (для націй, що не мають даного бонусу, 100 одиниць на 50). Також є можливість для організації більшого числа торговельних пропозицій на ринку: інші нації можуть реалізувати 3 пропозиції на 1 рівні ринку й ще по одному на кожні 5 рівня ринку. Франки мають можливість реалізувати 3 пропозиції на 1 рівні ринку й ще по одній на кожні 4 рівня, що означає максимим 10 пропозицій за 10 рівнів.

Германці

Після входження в Рим військ німецького (з 936 р.) та італійського (з 951 р.) короля Оттона I, котрий вступив до Італії з величезним військом, щоб захистити папу римського від зазіхань італійських князів, Іоанн XII проголосив Оттона I імператором. Таким чином була відновлена Західна Римська імперія, яка пізніше стала іменуватись Священною Римською імперією німецької нації. Взаємовідносини між папством та імператором були закріплені договором "Pactum Ottonianum", згідно з яким Оттон I виступав гарантом недоторканості володінь Святого престолу, але кожний новий папа зобов'язувався приносити імператору присягу на вірність. Спроби об'єднати в одне політичне ціле країни, з настільки різними мовами, населенням, рівнем економічного розвитку, культурами і традиціями, як Італія і Німеччина, виявилися в кінці кінців безуспішними і нічого не принесли, окрім бідств, розорення, знищення виробничих сил та посилення політичної роздробленості як в одній, так і в іншій країні. Реальністю було лише гегемонія німців у Римі та повне підкорення папства Німеччині, та й то лише менше, ніж на століття. Реальністю були і римські коронаційні походи, тобто систематичний грабіж багатої країни німецькими князями та лицарями. Італійська політика королів Німеччини не тільки не призвела до господства над Італією, а й втягнула німецьких феодалів у важкі війни, відволікла їхню увагу від слов'янських земель і сприяла успіху повстань слов'ян проти гнобителів. Війська Оттона ІІ (973 – 983) потерпіли невдачу в походах проти візантійських володінь на півдні Італії. Наймані війська візантійських правителів – араби розгромили німців. Неможливість оволодіти візантійськими колоніями в Італії призвела до миру з Візантією, що був скріплений шлюбним союзом Оттона ІІ і візантійської царівни Феофанії. Син від цього шлюбу Оттон ІІІ (983 – 1002) помер молодим, не зумівши ані захопити італійський південь, ані підкорити римських баронів. Німеччина загрузла в Італії, і цим скористалися полабські слов'яни. Саксонська династія змінилась у 1024 р. Франконською (або Салічною). До цього часу велику роль в житті країни стала грати церква, сили і ресурси якої виросли в багато разів. В результаті церква стала більш потужною, ніж королівська влада. Церква перетворилась на грізну ідеологічну, економічну і політичну силу. Тому монархи Франконці намагались знайти опору в мілких феодалах – лицарях дуже багато-чисельного прошарку в Німеччині. Королі представляли мілким феодалам (міністеріалам*) пільги, робили лицарські землі спадковими, ставили лицарів у прямі васальні відношення з короною. Однією з найважливіших сторін політичного життя Німеччини ХІ ст. явилися відношення держави і церкви, що вилились в боротьбу папства і імперії.

Титули

1. Імператор
2. Ерцканцлер
3. Курфюрст
4. Імперський князь
5. Магістр Ордена
6. Імперський граф
7. Імперський препат
8. Імперський лицар

Унікальний воїн: Тевтонський лицар

Тільку у Світах 2 та 3 нація отримує наступні бонуси:

• +10% бонус до видобутку заліза
• - 10% вартості кавалерії (враховуючи кінних лучників)
• Бонус до торгівлі : торговці можуть переноси на 10% більше ресурсів(1 100 для арабів, 1 000 націй, що не мають даного бонусу). Ринковий коефіцієнт 0,03 (для інших націй 0,02), що означає : на найвищому рівні розвитку ринку вони можуть міняти 100 одиниць одного типу ресурсів на 75 одиниць іншого типу (для націй, що не мають даного бонусу, 100 одиниць на 50). Також є можливість для організації більшого числа торговельних пропозицій на ринку: інші нації можуть реалізувати 3 пропозиції на 1 рівні ринку й ще по одному на кожні 5 рівня ринку. Германці мають можливість реалізувати 3 пропозиції на 1 рівні ринку й ще по одній на кожні 4 рівня ринку, що означає максимум 10 пропозицій на 10 рівні.

Готи

Готи—східногерманські народи, які, ймовірно, первісно заселяли південь Скандинавії, зокрема, острів Готланд. На початку I ст. н. е. Готи рушили на південь в Померанію і зупинились у регіоні гирла Вісла. Їх прибуття ототожнюється з виникненням Вельбарської культури. Вони мігрували на південний схід уздовж Вісли протягом 2-го сторіччя і обґрунтувались на території біля Чорного моря. Вважається, що готи також взяли участь у формуванні Черняховської культури. У III сторіччі готи розділюються на дві гілки: остготи (остроготи, гревтунги) та вестготи (візіготи, тервінги). Вестготи почали одне з перших головних "варварських" вторгнень до Римської Імперії у 263 р., пограбувавши Візантій 267 р. Роком пізніше, вони потерпіли нищівну поразку в Битві при Найсусі і були відтіснені за Дунай у 271 р. Вестготи потім оселилисяся на північ від Дунаю і встановили незалежне королівство у покинутій Римській провінції Дакія. Протягом 4-го сторіччя під впливом торгівлі та військових угод з Візантією остготи та вестготи були значно романізовані. Вони прийняли аріянство протягом цього часу. Остготи були завойовані гунами в 370-х рр. Під тиском гунів у 376 р. король вестготів Фрітигерн (Fritigern) попросив у Імператора Східного Риму Валента дозвіл поселитися зі своїм народом на південному березі Дунаю. Валент дозволив — і допоміг готам перетнути річку, ймовірно, біля фортеці Дуросторум . Але внаслідок голоду почалась Готська війна (377 - 382), і Валента убито в битві під Адріанополем у 378р. Вестготи під керуванням Аларіха захопили Рим у 410 р.У 418 р. Флавій Август Гонорій надав Аквітанію вестгота, де вони завдали поразки вандалам і до 475 зсхопили більшість Іберійського півострова. Були вигнані з Аквитанії франками заснували Іспанське королівство, що проїснувало до завоювання маврами (арабами) в 711 р. Після поразки гунів, очолюваних Аттілою, при Каталунських полях у 451 р., остготи повернули собі незалежність ( 454) і при Теодоріху Великому завоювали Італію в 488-493рр. Припинили існування, як народ, після завоювання візантійським імператором Юстиніаном Італії в 535-555 рр.

Титули

1. Конунг
2. Хірдмен
3. Ярл
4. Хускарл
5. Стресмен
6. Тенг
7. Дрегір

Спецальна одиниця: Хускарл

Тільки у Світах 2 та 3 нація має наступні бонуси:

• +10% до добутку заліза;
• -10% до вартості піхоти;
• +10% місткості складу.

Візантиєць

Візантійська Імперія - середньовічна держава, східна частина Римської Імперії.Назва «Візантійська імперія» держава одержала в працях істориків уже після свого падіння, вперше від німецького вченого Ієронима Вольфа в 1557. Назва походить від середньовічної назви Візантій, якою позначали поселення, яке існувало на місці сучасного Стамбула (Царь- города, Константинополя) до розбудови його Констянтином Великим. Жителі імперії, серед яких були предки сучасних греків, південних слов'ян, румун, молдаван, італійців, французів, іспанців, турків, арабів, вірмен та багатьох інших сучасних народів називали себе ромеями або римлянами. Саму ж імперію вони іноді називали просто «Романія», але нерідко іменували її— держава ромеїв. Столиця—Константинополь . Як спадкоємиця Римської імперії Візантійська держава не лише успадкувала його найбагатші провінції та зберігала культурні надбання, тож довгий час являла собою духовний, культурний, економічний і політичний центр Середземномор'я. Її столиця—Константинополь (древній Візантій) в документах тих часів називався Рим. Її правителі в часи найбільшої могутності правили землями від африканських пустель до дунайських берегів, від Гібралтарської протоки до хребтів Кавказу. Немає єдиної думки, коли утворилася Візантійська імперія. Багато хто розглядає Констянтина I , засновника Константинополя, за першого Візантійського Імператора.Деякі історики вважають, що ця подія відбулася передніше, протягом царювання Діолектіана , який для полегшення управління величезною імперією, офіційно поділив її на східну і західну половини. Інші вважають за переломне царювання Феодосія (379 - 395) та офіційне витискання Християнством поганства, або, час його смерті в 395, коли політичне розділення між Східною і Західною частинами імперії погіршалось. Також віхою є 476 рік, коли Ромул Августул, останній західний імператор, відмовився від влади та відповідно імператор залишилися лише в Константинополі. Важливим моментом став 620 рік коли за імператора Іраклія державною мовою офіційно стала грецька. Занепад імперії пов'язаний з багатьма причинами, як зовнішніми так і внутрішніми. Це розвиток інших регіонів світу, зокрема Західної Європи (в першу чергу Італії, Венеціанської і Генуезької республік), а також країн ісламу. Також це загострення протиріч між різними регіонами імперії і розкол її на Грецьке, Болгарське, Сербське та інше царства. Вважають, що імперія припинила існування з падінням Константинополя під ударами Османської Імперії в 1453 р.

Титули

1. Василєвс
2. Кесар
3. Новелісім
4. Куропалат
5. Ректор
6. Синкел
7. Протоспафарій

Спеціальна одиниця: Чернець

Тільки у Свтах 2 та 3 нація має наступні бонуси:

• +10% до добутку деревини;
• -10% до вартості лучників;
Шанс вилікувати воїнів, у випадку якщо на поле бою перебуває 150 юнітів (200 для нації , що не мають даного бонусу.

Британці

У роки раннього Середньовіччя Британію, як інші європейські держави спіткала нелегка доля – вона була ареною нескінченних боїв . До речі, наплив гунів Атілли на Європу збігається з часом переселення германських та датських племен на Британські острови. Ближче до краю IX ст. Населення Британії в основному складеться з наступних племен: англи, сакси, юти і кельти. Південна частина Британії населена англо-саксонцями та отримує ім'я Angel Land (England - Англія), а північна частина острова отримує ім'я від назви кельтських племен, що за тих часів її заселювали – Скоти (Скотія – Шотландія). Дуже скоро у південній Британії зароджуються одна дуже специфічна культура, коріння якої йде із півночі – британська цивілізація. Поки місіонери розповсюджують християнство серед більшості населення цих нових поселенців, друга частина населення захоплюється пригодницькими байками про хоробрість та відвагу короля Артура та Беовулфа. У другий половини Середньовіччя вже сама Британія забезпечує собі пригоди з мечем та шаблею. На початку IX ст. Вікінги починають атакувати узбережжя острова. Майже після 20 0 років Вільгельм Завойовник та нормани захоплюють англійську корону. Трохи пізніше починаються хрестоносні походи, під час яких король Британії Річард Левине Серце демонструє свою хоробрість та відважність на святий землі. Після цього у Франції вибухає Сторічна війна. Використовування лучників з довгими луками сприяло успіхам британців на первісних стадіях війни. Але Франки, на чолі з Жанною д'Арк, встигають відіпхнули британців від території Франції.

Титули

1. Імператор
2. Король
3. Герцог
4. Маркіз
5. Граф
6. Віконт
7. Барон
8. Баронет

Спецільна одиниця: Барабанщик

Нація має наступні бонуси:

• +10% до добутку золота;
• -10% вартості облогових машин;
• +10% місткості складу.

Араби

На думку істориків древньосемітські племена, від яких формується древньоарабська громадськість , ще у 2-му сторіччі до н.е населяли територію Арабського півострову. Перші арабські державні утвори виникають у північній частині півострова та у Центральній Аравії. До V-VI ст. Арабські племена становлять більшу частину населення Арабського півострова. У першій половині VII ст., з виникненням ісламу, починаються арабські завойовування, у результаті яких створюється Арабський халіфат, що займає величезні території від Індії до Атлантичного Океану й від Середньої Азії до Центральної Сахари. Ще за тих часів араби славилися своїми лікарськими здатностями, пізнанням математики й своїми поетами. У північний Африці, населення що говорило на близьких до арабського язиках, відносно швидко знаходило спільну мову з завойовниками та сприймало релігію (іслам) та інші елементи культури семітських арабів. Але одночасно з цим відбувається й зворотній процес, в результаті якого вже самі араби сприймають деякі елементи від завойованих народів. Арабська культура, що формується у результаті усіх цих процесів, у свою чергу впливає на світову культуру. Арабський Халіфат, у результаті опору завойованих народів й збільшення феодального сепаратизми, до Х ст. Розпадається на окремі частини.

Титули

1. Халіф
2. Султан
3. Малiк
4. Емір
5. Візир
6. Улем
7. Мамлюк
8. Бедуїн

Спеціальна одиниця: Яничар

Нація має наступні бонуси:

• - 10 % до вартості піхоти;
• +10 % до виробництва провізії;
• Бонус до торгівлі :торговці можуть переноси на 10% більше ресурсів(1 100 для арабів, 1 000 націй, що не мають даного бонусу). Ринковий коефіцієнт 0,03 (для інших націй 0,02), що означає : на найвищому рівні розвитку ринку вони можуть міняти 100 одиниць одного типу ресурсів на 75 одиниць іншого типу (для націй, що не мають даного бонусу, 100 одиниць на 50). Також є можливість для організації більшого числа торговельних пропозицій на ринку: інші нації можуть реалізувати 3 пропозиції на 1 рівні ринку й ще по одному на кожні 5 рівня ринку. Араби мають можливість реалізувати 3 пропозиції на 1 рівні ринку й ще по одній на кожні 4 рівня ринку.

Литовці

Територія Латвії була населена ще у 3000 роках Пр. Хр. Прибалтійськими племенами , які заснували свої поселення по узбережжях Балтійського моря. До 900 р. н.е утворилось 4 основних групи племен. Латвія отримала свою славу серед європейських держав завдяки своєму кехлібару, що займав основне місце у торгових відносинах латвійців з Древньою Елладою та Римською Імперією. У 1180 році на територію латвійців прийшли християнські місіонери, але місцеві жителі здійснили серйозний опір , що довело до послання германських хрестоносців. На початку 13 ст. розвивається конфедерація під назвою Лівония, яка складалася з феодальних держав. Лівонія складалась з Латвії та з частини сучасної Естонії, а основним торговим центром було місто Рига.

Титули

1. Великий князь Литовський
2. Великий гетьман Литовський
3. Воєвода
4. Каштелян
5. Великий хорунжий
6. Хорунжий
7. Региментор
8. Мечник литовський

Спеціальна одиниця: Полководець

Тільки у Світах 2 та 3 нація має наступні бонуси: